Вихрові поверхневі насоси

У вихровому насосі колесо з дрібними лопатками крутиться у вузькому каналі, і вода по дорозі багато разів отримує прискорення. Так з малого колеса виходить напір 20–90 м, але подача невелика — 1,5–4 м³ за годину. Тому вихровий насос обирають, коли воду треба підняти високо чи подати далеко, а великої витрати не потрібно: для крана в будинку, душу, невеликого поливу краплинами.

Зазор між колесом і корпусом вихрового насоса дуже малий, і пісок чи мул швидко його розточують — напір падає. Тому вихрові насоси розраховані лише на чисту воду, а на всмоктуванні ставлять сітку чи фільтр для води. Для води з піском відцентровий насос витриваліший, а для брудної ємності потрібен дренажний насос.

Такий насос всмоктує воду з глибини до 8 м, але перед першим пуском корпус і трубу заповнюють водою, а на кінці труби ставлять зворотний клапан. Побутові вихрові насоси працюють від 220 В і зазвичай мають вбудований захист двигуна від перегріву.

Невеликий насос з гідроакумулятором і реле тиску подає воду з ємності чи колодязя в кілька кранів будинку: напору вистачає навіть на другий поверх. Потужність такого насоса — кілька сотень ват, тож він працює від звичайної розетки на 220 В через окремий автомат. Для великої витрати, коли одночасно працюють пральна машина, душ і полив, подачі вихрового насоса вже не вистачить.

Працює він гучніше за багатоступеневий, тому його ставлять у технічному приміщенні, кесоні чи окремій будці, а не поруч зі спальнею. Корпус кріплять на гумових опорах, а труби під’єднують через гнучкі вставки, щоб вібрація не йшла по трубах у будинок.