Двошвидкісні шуруповерти

На першій передачі патрон обертається повільно, а крутний момент максимальний для цього інструмента. Так шуруп заходить рівно, біта не вискакує зі шліца, а довгий саморіз доходить до кінця.

Друга передача дає в кілька разів більше обертів. На ній свердлять дерево, метал і пластик: свердло швидше проходить матеріал.

Передачу перемикають лише тоді, коли патрон зупинився. Перемикання на ходу може пошкодити шестерні редуктора.

Кільце з цифрами біля патрона обмежує зусилля: коли шуруп дотягнутий, муфта прослизає з тріском і далі не крутить. На дрібних шурупах ставлять малу цифру, на великих — більшу.

На кільці муфти є позначка свердла. У цьому положенні муфта не прослизає, і весь момент іде на свердло.

Дві передачі характерні для дриль-шуруповертів із кулачковим патроном. Частина ударних гвинтовертів теж має кілька режимів швидкості, але перемикаються вони кнопкою, а не редуктором.

У характеристиках зазвичай указують оберти обох передач, наприклад 400 і 1400, або лише другої. За ними видно, наскільки швидко інструмент свердлить і наскільки повільно може закручувати.

Двошвидкісні шуруповерти бувають на 12, 18 і 20 В. Компактні 12-вольтові зручні в меблях і побуті, 18–20 В тягнуть великі свердла й довгі шурупи.

Для другої передачі потрібні свердла під матеріал, для першої — біти під шліц. Біту з хвостовиком 1/4" затискають у кулачковий патрон так само, як свердло.

Частину моделей постачають без акумулятора й зарядного: їх беруть, якщо акумулятори тієї ж напруги й марки вже є.

Частина двошвидкісних дриль-шуруповертів має режим свердління з ударом. Він допомагає в цеглі, але бетон усе одно залишається задачею для перфоратора.

Перед тим як брати запасний акумулятор, звіряють напругу й платформу: батарея іншої марки на корпус не стане навіть за однакової напруги.