Конденсаційні газові котли

При згорянні газу утворюється водяна пара. У звичайному котлі вона йде в димар разом з теплом, а в конденсаційному проходить через теплообмінник з нержавіючої сталі, охолоджується нижче точки роси й конденсується, віддаючи приховане тепло воді опалення. За паспортами виробників ККД таких котлів, рахований за нижчою теплотою згоряння, перевищує 100 %, тоді як у звичайних котлів він близько 90 %. Димові гази на виході ледь теплі, тому їх відводять пластиковою трубою.

Конденсація починається, коли вода, що повертається в котел, холодніша приблизно за 55 °C. Тому котел дає всю свою економію з теплою підлогою чи радіаторами великої площі, які гріють будинок водою 40–50 °C. Якщо система розрахована на 80 °C, котел працюватиме майже як звичайний; погодозалежна автоматика з датчиком вуличної температури тримає воду нижчою в теплі дні, а датчик вішають на північній стіні, у тіні.

Конденсату виходить від кількох до кількох десятків літрів за добу залежно від навантаження. Він слабокислий, тож його зливають у каналізацію через сифон, а в будинку з септиком іноді ставлять нейтралізатор. Димохід — коаксіальний 60/100 мм, а для котлів на 46–65 кВт — 80/125 мм, з пластиковою внутрішньою трубою й ухилом до котла, щоб конденсат стікав назад у сифон. Для конденсаційних котлів підходять відповідні коаксіальні димоходи; цегляну трубу без гільзи конденсат руйнує.

Конденсаційні котли плавно знижують полум’я до невеликої частки потужності, тож у міжсезоння не вмикаються й не вимикаються щохвилини, а довго працюють на малому вогні з низькою температурою води — саме в такому режимі вони конденсують повніше, ніж на великому вогні. Усі вони з електронним керуванням і потребують живлення від мережі.