- Опалювана площа 70–100 м²
- Потужність 7,4–10 кВт
- Спосіб встановлення підлоговий
- Тяга бездимохідний
Бездимохідний газовий котел має закриту камеру згоряння: повітря для горіння він бере з вулиці, а продукти згоряння виводить крізь стіну чи дах, тож цегляний димохід йому не потрібен. Таких котлів три види: парапетні без вентилятора, турбовані з вентилятором і конденсаційні — останні теж працюють із турбіною, але забирають ще й тепло водяної пари з газів.
Турбований котел вентилятором примусово виштовхує гази в коаксіальну трубу, тому його вішають на стіну в кухні чи котельні, а трубу можна відвести на кілька метрів із поворотами. Вентилятор, насос і плата керування працюють від мережі 220 В: коли світла немає, котел зупиняється, і для роботи під час відключень потрібне джерело безперебійного живлення. Парапетний котел обходиться без вентилятора й електрики: розпал у нього п’єзо, газ тримає термопара, а короткий патрубок іде просто крізь зовнішню стіну. Тому його ставлять тільки біля зовнішньої стіни, зате він гріє й тоді, коли мережа вимкнена.
Звичайний турбований котел викидає гази гарячими, і частина тепла йде на вулицю. Конденсаційний охолоджує їх настільки, що водяна пара конденсується й віддає своє тепло теплоносію, тож на ту саму кількість тепла він спалює менше газу. Найбільше це відчутно там, де вода в системі повертається до котла прохолодною: з теплою підлогою чи великими радіаторами. Конденсат кислий, його відводять трубкою в каналізацію, а коаксіальна труба в такого котла пластикова.
Коаксіальна труба — це труба в трубі: по внутрішній виходять гази, по зовнішній заходить повітря й по дорозі трохи нагрівається. Ухил задає інструкція котла: у звичайного турбованого трубу зазвичай ведуть з невеликим ухилом назовні, щоб конденсат стікав на вулицю, у конденсаційного — з ухилом до котла, у його сифон. Найдовшу трасу й кількість поворотів задає інструкція котла; якщо труба потрібна довша, ставлять роздільну систему з окремими трубами для повітря й газів.