Труба для димоходу 100 мм

Діаметр димоходу задає прилад, а не будинок: труба має бути не вужчою за вихідний патрубок, і його розмір написаний у паспорті печі чи обігрівача. Діаметр 100 мм ставлять там, де газів мало: невелика піч на дачі, газовий обігрівач з атмосферним пальником, компактна піч-буржуйка в майстерні. Для котла на кілька десятків кіловат такий переріз завузький, і тяга не встигатиме відводити дим.

Площа перерізу труби 100 мм — приблизно 79 см². У труби 120 мм вона вже 113 см², тобто майже в півтора раза більша, хоча різниця в діаметрі лише 2 см. Тому поставити сотку на прилад з патрубком 110 чи 120 мм «бо так дешевше чи так вийшло» не можна: дим затримуватиметься в топці, а частина потраплятиме в приміщення.

У сендвіч-труби з внутрішнім діаметром 100 мм зовнішній кожух має 160 мм. Саме за цим розміром роблять отвір у стіні чи покрівлі й підбирають прохідний вузол, а не за 100 мм. Утеплену ділянку ставлять там, де димохід виходить на вулицю чи йде холодним горищем: вузька труба остигає швидко, і без утеплювача тяга на морозі слабшає вже за метр-два.

Шар сажі завтовшки кілька міліметрів у вузькій трубі забирає помітну частку перерізу. Якщо піч топлять дровами, димохід 100 мм оглядають і чистять частіше, ніж широкий, а внизу ставлять трійник з ревізією, через який виймають сажу й зливають конденсат. Для газового приладу сажі майже немає, але конденсат є, тож трубу збирають так, щоб він стікав усередину.