Труба для димоходу 200 мм — сендвіч і одностінна

Переріз труби 200 мм — близько 314 см², більш ніж удвічі більше, ніж у 130 мм. Такий об’єм газів дають великі камінні топки, котли на кілька десятків кіловат і потужні печі для великих парних: наприклад, частина печей для бані з топкою на велику парну має патрубок 200 мм. Діаметр завжди звіряють з паспортом приладу, бо в одній серії печей він може відрізнятися залежно від потужності.

Утеплена труба 200 мм має кожух 260 мм. Там, де вона проходить крізь дах, ставлять покрівельний прохідний елемент під кут схилу, а на м’якій покрівлі чи металочерепиці — еластичний ущільнювач, що обтискає кожух. Усередині горища від кожуха до крокв лишають відступ і закривають отвір негорючою плитою.

Вгорі на трубу ставлять оголовок, що не пускає всередину дощ і сніг. На ділянках, де вітер часто задуває дим назад, замість простого оголовка ставлять дефлектор: він використовує вітер, щоб підсилити тягу. На твердопаливних приладах верх труби оглядають щосезону, бо на оголовку осідає сажа й звужує вихід.

Великий переріз довше прогрівається на розпалюванні, тож перші хвилини тяга слабша, ніж буде потім. Тому широку трубу утеплюють уже від горища, а розпалюють тонкими трісками й папером, щоб швидко прогріти канал. Якщо прилад розрахований на 180 мм, ставити 200 мм «із запасом» не варто: гази остигатимуть, і на стінках буде більше сажі.

Унизу вертикалі ставлять трійник з ревізією: через нього йорж проходить усю трубу знизу вгору, а сажа висипається в заглушку, а не в топку. На трубі 200 мм від каміна чистку роблять раз на сезон, від котла, що працює всю зиму, — частіше.

У маркуванні 200/260 перше число — внутрішня труба, друге — кожух, тож базальтової вати між ними по 30 мм з кожного боку. Такого шару вистачає для димоходу, що йде вздовж стіни будинку чи крізь горище. Для високої окремої труби на відкритому вітрі, де гази встигають сильно охолонути, шукають сендвіч із шаром 50 мм, тобто з кожухом близько 300 мм.