Труба для димоходу 150 мм — сендвіч і одностінна

Дров’яна опалювальна піч — буржуйка, піч тривалого горіння чи піч з водяним контуром — часто має патрубок 150 мм. Дим від дров гарячий і несе сажу, тому біля печі ставлять трубу зі стінкою 1 мм, а далі можна 0,8 мм. Тонка стінка 0,5 мм біля печі прогорає за кілька сезонів.

У трубу 150 мм над піччю часто вбудовують шибер — заслінку, якою прикривають переріз, коли дрова розгорілися. Без нього в сильну тягу тепло вилітає в трубу, піч прогорає за годину й гріє слабше. Шибер ніколи не закривають повністю, поки в топці жар, інакше чадний газ піде в приміщення.

Від дров у трубі накопичується сажа, і раз-два за сезон димохід чистять. Унизу вертикальної ділянки ставлять трійник з ревізією: через нього заходить йорж і висипається сажа. Повороти траси роблять плавними, бо в кутах коліна сажа осідає швидше.

Утеплена труба 150 мм має кожух 220 мм. Кожух з нержавійки довше тримається на вулиці під дощем і снігом, оцинкований дешевший і підходить для горища чи місця під навісом. Внутрішня труба в обох варіантах з нержавійки, тож на тягу й стійкість до сажі вибір кожуха не впливає.

Сажа, що назбиралася за сезон, може спалахнути: труба гуде, червоніє, з оголовка летять іскри. У такому разі закривають піддувало й дверцята топки, а шибер прикривають, щоб зменшити приплив повітря, і не заливають піч водою, бо пара може розірвати розжарений метал. Після такого займання трубу оглядають: тонка стінка могла прогоріти, і її міняють.

Дров’яна піч дає не лише жар, а й кислий конденсат, коли дрова довго тліють на прикритому піддувалі. Сталь AISI 430 високу температуру витримує, але від кислоти з часом береться точками корозії, тож її ставлять на печі, які топлять інтенсивно сухими дровами. Для печей тривалого горіння й котлів, де гази холодніші й вологіші, внутрішню трубу краще мати з AISI 304 чи 321. Розрізнити допоможе магніт: до 430 він прилипає, до 304 і 321 — майже ні.