Труба для димоходу 110 мм

Колонці з відкритою камерою потрібен димохід: вона бере повітря з кухні, а продукти згоряння випускає через патрубок угорі. Від патрубка до димового каналу в стіні йде з’єднувальна труба, і її діаметр має відповідати патрубку колонки, указаному в паспорті. Турбованим газовим колонкам ця труба не потрібна: у них коаксіальний димар 60/90 чи 60/100, що виходить крізь стіну.

Горизонтальну частину від колонки до каналу роблять короткою, з невеликим ухилом у бік приладу, і з мінімумом поворотів, бо кожне коліно гальмує гази. Довжину такої ділянки й відступи від стелі та горючих поверхонь обмежують газові норми, тож перед монтажем їх уточнюють у газовій службі, яка підключає колонку. Стики труб на цій ділянці мають бути щільними, без щілин, через які гази виходили б на кухню. Кухонну витяжку до цього каналу не під’єднують.

Коли власного каналу в будинку немає, димохід колонки виводять стіною назовні й піднімають уздовж фасаду вище даху утепленою трубою. У сендвіча 110 мм зовнішній кожух має 180 мм: під нього роблять отвір і підбирають кронштейни. Гази колонки вологі й не дуже гарячі, тож без утеплювача на морозі вони охолоджуються, конденсат стікає назад до приладу, а тяга падає.

Колонка з відкритою камерою має датчик тяги: якщо гази не йдуть у димохід, він вимикає пальник. Часті вимкнення в безвітряну погоду чи при зачинених вікнах означають, що каналу бракує тяги або на кухню не надходить повітря. Розширювати трубу набагато понад патрубок не варто: у завеликому перерізі невеликий об’єм газів остигає, і тяга не росте.