Труба для димоходу 160 мм — сендвіч і одностінна

Потужність твердопаливного котла визначає, скільки газів іде в димохід, і виробник вказує в паспорті діаметр патрубка та мінімальну висоту труби. Для котлів на 15–25 кВт це часто 150–160 мм. Труба 160 мм із перерізом близько 200 см² ставиться на патрубок того ж розміру; на котел з патрубком 150 мм її можна поставити через перехідник, а навпаки — ні.

Котли тривалого горіння й піролізні котли спалюють дрова повільно, і гази на виході холодніші, ніж у звичайного котла, — на тлінні від 100–150 °C. У холодній трубі вони швидко охолоджуються до точки роси, і на стінках з’являється чорний дьогтьовий конденсат. Тому весь димохід такого котла, окрім ділянки в котельні, роблять утепленим, а внизу ставлять трійник із конденсатозбірником.

Тягу твердопаливного котла дає висота: що вища труба, то сильніше вона тягне. Зазвичай від колосника до верху димоходу потрібно не менше 5 м, а над дахом трубу виводять вище гребеня, якщо вона поруч із ним. Якщо котел погано розгоряється й димить через дверцята, першою перевіряють саме висоту та чистоту труби.

Сендвіч 160 мм має кожух 220 мм, під нього роблять отвір у покрівлі та підбирають прохідний елемент. Від кожуха до дерев’яних крокв витримують відступ і заповнюють простір негорючим утеплювачем, а покрівлю навколо труби закривають фартухом, щоб вода не стікала по трубі в будинок.

Від патрубка котла до вертикального димоходу йде одностінна труба зі стінкою 1 мм: на цій ділянці гази гарячіші, ніж вище, а труба лишається на виду для огляду. Горизонтальну ділянку роблять короткою, з підйомом у бік димоходу, і ставлять на ній шибер.