Труба для димоходу 130 мм

Газовий котел з відкритою камерою бере повітря з котельні, а гази відводить через патрубок у димохід за природною тягою. Розмір патрубка вказаний у паспорті котла, і труба 130 мм ставиться на такий котел напряму. Якщо патрубок 125 мм, беруть трубу 130 мм через перехідник: розширення на кілька міліметрів тягу не зіпсує, а звуження до 120 мм — зіпсує.

У старих будинках газові котли й колонки підключали до цегляних каналів, які з роками кришаться від кислого конденсату. Щоб не перекладати канал, у нього опускають гільзу — одностінну нержавіючу трубу. Канал має бути ширшим за трубу, щоб вона проходила без зусиль, а простір навколо гільзи кладка лишає повітряним прошарком, який трохи утеплює трубу.

Гази газового котла містять багато водяної пари, і в холодній трубі вона випадає конденсатом. Тому трубу 130 мм для газу збирають «за конденсатом»: верхня частина входить у нижню, і краплі стікають усередину. Унизу ставлять трійник із конденсатозбірником, щоб вода не текла в котел, а стінки 0,5 мм для газу досить.

Якщо каналу немає, димохід виводять стіною назовні й піднімають уздовж фасаду вище даху. На вулиці ставлять сендвіч 130/200 мм: отвір у стіні й кронштейни підбирають під кожух 200 мм, а стінові кріплення ставлять так, щоб вага труби не тиснула на патрубок котла.

Котел з відкритою камерою має датчик тяги на виході газів: коли тяга слабне й гази повертаються в котельню, датчик гріється й вимикає пальник. Якщо котел зупиняється в безвітряну погоду чи взимку після відлиги, перевіряють, чи не забита труба, чи не обмерз оголовок і чи надходить повітря в котельню.