Шпагат джутовий

На городі ним підв'язують помідори, огірки й виноград: шорстке волокно не ковзає по стеблу, а наприкінці сезону шпагат можна залишити в компості. Для постійного кріплення до шпалери замість шпагату беруть кабельні стяжки, а джут лишають для сезонних підв'язок. У пакуванні ним обв'язують посилки, пачки паперу й подарунки — він тримає вузол без петель і виглядає природно. У декорі й рукоділлі з джутового шпагату плетуть макраме, обмотують пляшки й вазони, роблять бирки й підвіски.

Шпагат рахують на вагу, а довжину рахують через текс — масу кілометра нитки в грамах. Шпагат на 1000 текс дає приблизно 1000 м на кілограм, на 2000 текс — удвічі важчий на метр і дає 500 м. Джутовий шпагат близько 2 мм завтовшки зазвичай має порядку 1000 текс: за такої товщини 185 г — це приблизно 185 м, а 900 г — близько 900 м. Тонший шпагат дає більше метрів на ту саму вагу. Для одного сезону на невеликих грядках вистачає клубка, для теплиці й винограднику беруть мотки по 360–900 г.

Джут грубіший за льон, а лляний шпагат гладкіший і міцніший при тій самій товщині. Від поліпропіленового джутовий відрізняється тим, що вбирає вологу: на вулиці під дощем він за сезон-два темніє й слабне. Тому джут беруть, коли важливі натуральність і розкладання, а для шпалер, сітки й обв'язки, що висить надворі кілька років, — синтетику.

Джутовий шпагат зберігають сухим, у закритій коробці чи пакеті: волокно вбирає вологу й запахи. Мокрий клубок розмотують і сушать, інакше всередині він запріє. Кінець шпагату не розпускається, якщо його зав'язати простим вузлом або обмотати ниткою.

Для обмотування пляшок, банок і вазонів шпагат намотують щільно виток до витка на клей ПВА або термоклей, починаючи знизу: так обмотка не сповзає й не просвічує. Для макраме беруть шпагат одного мотка, бо відтінок джуту між партіями може трохи різнитися. Готові вироби з джуту не миють — пил збирають пензлем або пилососом.