Канат поліпропіленовий

Біля води: швартування човна, буйки, розмітка рибальського місця — канат лишається на поверхні, його видно й легко виловити. У господарстві: білизна, тент, накриття дров, натяг сітки, яку до каната кріплять кабельними стяжками, — волога йому не шкодить, а після дощу канат не набирає ваги. Тонкий канат 2,5–3 мм по 200 м беруть, коли потрібно багато мотузки на розмітку, огорожу грядок чи підв'язування.

Поліпропілен легший за капрон і джут і плаває, але під навантаженням тягнеться менше за капрон і гірше гасить ривки, а об гострі краї перетирається швидше. Капроновий (поліамідний) канат тоне, проте еластичніший і стійкіший до стирання — його беруть для вантажу, що смикає. Джут натуральний і гарний у декорі, але від води гниє, тож для човна й вулиці він поступається синтетиці.

Слабке місце поліпропілену — ультрафіолет: канат, який роками висить на сонці, вицвітає й стає крихким, тож його оглядають і міняють, щойно волокно почало сипатися. Гладке волокно повзе у вузлах, тому для швартування в'яжуть булінь чи вісімку й залишають довгий вільний кінець. Кінці каната оплавляють вогнем, а щоб розрізати без пухнастого краю, ріжуть розпеченим ножем.

Для білизняної мотузки між двома стовпами міряють відстань і додають по метру з кожного боку на вузли й натяг. Для накриття дров чи причепа беруть периметр накриття плюс 20–30%, щоб вистачило на обв'язку й вузли. Тонкий канат по 200 м зручний, коли його ріжуть на десятки відрізків для городу й розмітки; бухта 50 м по 6–12 мм — на одну-дві господарські задачі.