Розширювальні баки для систем опалення та водопостачання

При нагріванні вода збільшується в об'ємі приблизно на 4% при підйомі температури від 10 до 90 °C. Без компенсації цей приріст створює надлишковий тиск, який може пошкодити з'єднання, клапани або теплообмінник котла. Бак розділений мембраною на дві камери: повітряну (з азотом або стисненим повітрям) та водяну. При розширенні вода стискає газ, і тиск у системі залишається стабільним.

Робочий тиск баків варіюється від 3 до 10 бар — це дозволяє підібрати модель під конкретну систему. Для приватного будинку з котлом до 30 кВт зазвичай достатньо тиску 6 бар, а для багатоквартирних стояків або промислових контурів — 10 бар.

Баки для опалення (червоні) розраховані на теплоносій з температурою до 110 °C і використовують мембрану з EPDM-гуми, стійкої до гарячої води та гліколю. Баки для водопостачання (сині) працюють з питною водою, тому їх мембрана виготовляється з бутилової або натуральної гуми, що не впливає на смак і безпечна для людини.

Важливо не плутати ці типи: якщо встановити бак для опалення в систему питного водопостачання, гума може виділяти шкідливі речовини. І навпаки — бак для води не витримає тривалого контакту з гарячим теплоносієм.

Об'єм бака підбирається залежно від об'єму системи та температурного режиму. Для квартири з бойлером на 50–80 л достатньо бака на 8–12 л. Для приватного будинку з радіаторами та котлом 24 кВт — 18–25 л. Для великих котеджів з теплою підлогою та басейном — 50–100 л. Промислові системи потребують баків від 200 до 1000 л, які встановлюються на підлогу або на раму.

Бренди Reflex (Німеччина) та Aquasystem (Італія) пропонують моделі зі змінними мембранами, що подовжує термін служби. Euroaqua та Sprut — бюджетніші варіанти з фіксованою мембраною, які підходять для невеликих систем.

Розрахунок об'єму: помножте загальний об'єм теплоносія в системі на коефіцієнт розширення (для води при 90 °C — 0,04) і додайте запас 10–15%. Наприклад, система з 200 л води потребує бака приблизно на 18–24 л. Для антифризу коефіцієнт вищий — до 0,06, тому об'єм бака збільшують на 30–50%.

Тиск у повітряній камері має бути на 0,2–0,3 бар нижче за тиск спрацювання підживлювального клапана. Перевірити його можна звичайним автомобільним манометром через золотник.