Поршневі компресори з ремінним приводом

На знижених обертах поршні й клапани менше гріються, кільця повільніше зношуються, олива довше зберігає властивості. Шків поршневої групи зазвичай має крильчатку, яка обдуває циліндри, тож охолодження інтенсивніше. Такий компресор витримує тривалу роботу без перегріву й підходить для фарбування, шиномонтажу й кількох постів.

Пас перевіряють на натяг: при натисканні посередині він має прогинатися на величину з інструкції до компресора. Слабкий пас прослизає й гріється, перетягнутий навантажує підшипники. Потрісканий чи розшарований пас міняють на такий самий за профілем і довжиною. Кожух шківа знімають лише при вимкненому й знеструмленому компресорі.

Шків має крутитися за стрілкою на кожусі, щоб крильчатка гнала повітря на циліндри. У трифазних моделях на 380 В напрямок залежить від порядку фаз: якщо шків крутиться не туди, міняють місцями дві фази. Однофазні моделі на 220 В підключають до окремої лінії, бо двигуни тут від 1,5 до 3 кВт і більше.

На СТО від одного ремінного компресора живлять кілька постів: шиномонтаж, продування, гайковерти. Великий ресивер на 100–200 л разом із продуктивністю 280–1050 л/хв дозволяє працювати одночасно без провалів тиску. Для фарбування кузова ремінний компресор доповнюють масловідділювачем і вологовідділювачем, а лінію від компресора до камери прокладають так, щоб конденсат стікав до точки зливу.